— Юдка позич римського а за вигоду маєш курку.
— Добре Процю — каже хитрий жидок піддуваючи пірє у курки, щоб оцїнити єї віртість — я тобі позичу тепер римського, але в осени віддаси менї за те два римських.
— Та най вже буде так. Я знаю що кому належить ся і тому як стій принесу тобі в осени два римських тай ще чвертку бараболь за почеканє.
— Ну, ну, але чи ти будеш міг в осени стільки грошей нараз віддати?
— Га, як Господь дасть, то буду міг.
— Правда, як Господь дасть, то будуть і гроші. Але знаєш в сьвітї ріжно буває. Може тобі хлїб не зародити, можуть злодїї обікрасти а там вже тяжко буде аж два римських нараз віддати.
— Та воно нїби правда.
— Видиш Процю, але я добрий чоловік, то не хочу твої кривди. І длятого я-б тобі радив, щоб ти менї одного римського тепер віддав, а другого віддаси в осени.
Проць подумав важко, подумав, а вкінци аж підскочив з радости.
А най-же тебе Юдка вирве! Як ти всьо мудро вигадав. Наш віт, щоб навіть три днї пив, то такого-б
