— Ученик.
— Ну! ну! то ви вже не потребуєте учити ся — відповів жидок, а притім зробив таку ґримасу що Штудерний не видержав та розсьміяв ся на цїле горло.
Се був справдї хитрий Малорос.
Оден висший державний урядник мусїв виїхати до якоїсь галицької дїри на комісию. Часть дороги відбув желїзницею, але з місточка Дрантихвостова мав їхати аж до згаданої дїри фірою. Та як на біду показало ся, що в Дрантихвостові не було анї одного фіякра. Звичайно виїздили на фірманку до желїзницї селяне, але тепер були жнива тай усї вони були при роботї в полю. Наш подорожний рад нерад зайшов до якоїсь жидівської гостинницї та почав розпитувати про дорогу. Показало ся, що до місцевости куди він мав їхати було добрих три милї.
— А не можнаб у вас дістати якої підводи — спитав наш подорожний жида.
— Трудно, панє грабйо — відповів запитаний — у нас тепер такий паскудний час, що навіть зі мною по горівку нїхто не хоче їхати.
— Але-ж бійте ся Бога, я там мушу бути, я заплачу скільки лиш сам захоче, я не потребує конче
