хавка має чогось неномітно навчити, щось в дитині виховати, як каже Колоц: «Гра є найкращий засіб для розвитку і зміцнення тіла і духовного життя дитини, для придбання найпростішого знання — форми далечини, напрямку, рухів, числа, коліру, згуків.» От через що й у родині й у школі, починаючи з найменшого віку і кінчаючи вищим, треба культивувати ігри.
Психолог Тома каже: «Естетичне почуття і мистецтво, в яко дитина його втілює, уявляє з себе наслідок гри вищого порядку, що підносить і ушляхотнює душу дитини.» Почуття краси є цілком індивідуальне і безкорисно, але воно є й соціяльне, бо завше викликає бажання поділитися вражінням, перевірити його з другими (обмін вражінь в театрі, на художніх виставах, після читання гарного літературного твору). Для кожного те має красу, що гово́рить до нашого внутрішнього, глибоко прирожденного або зовні розвиненого почуття первісної краси. Естетичне почуття є моральне, бо краса завжди (як ми це бачимо в первісному її людському розумінні) звязана з добром. Воно є також соціяльне, бо дитина ніко́ли не задовольняється своїм власним твором, поки не перевірить його краси осудом або ухвалою чи то своїх дорослих близьких чи то товаришів. Дитина виявляє своє мистецтво і в іграх, і в праці, і ця мистецька діяльність є змагання знайти найкращий вираз пануючому настроєві, пануючому вражінню. Тут ведеться в душі дитини той одбор,
