Сторінка:Русова. Нова школа соціяльного виховання. 1924.djvu/87

пускають човники з паперу, з дощечок чи просто з якогось лушпиння. Літом вони з естетичною насолодою плетуть віночки з квітів, роблять з маку ляльки, городять садки, з піску будують гарні палаци. В осени виробляють ляльки з картоплі, роблять ріжні пищики, збірають жовте листя на окрасу своїх кімнат. Зімою — гра в сніжки, коники, санчата виклика́є у них велику радість, насолоду. Взагалі ми бачимо, що ігри так ріжноманітно розвивають дітей фізично, естетично, інтелектуально, морально і соціяльно. Надаючи таке велике значіпня іграм, треба вияснити собі, як мають ставитись до них вихователі, а саме: перш за все яко мога менше втручатись у самостійні дитячі ігри. Дитина до 3–4 літ ще не потрібує ані товариства, ані чужих порад — вона грається, задовольняючи свої власні настрої й бажання. Ще лежучи в колисці, дитина бавиться ріжними згуками, рухом ріжних річей. Потім сама їх утворює; радіє, коли починає сама лазити, бігати. І тут нам треба давати дітям повну волю рухів, забезпечуючи їх лише від яких небезпек. Далі давайте дитині цяцьки, які теж або сприяють розвиткові змислів, або викликають уявлення. Кант визнавав найкращими іграми такі, що сприяють розвиткові спритности й почуття, напр., мяч, дзиґа, піжмурки, папіровий змій, обруч. Заради цих ігр хлопець рад зріктись усяких ласощів. «Діти» — каже далі Кант — «мусять бути цілком чистосердечні, а оченята їхні хай будуть веселі, як сонце. Тільки радісне серце здатне відчувати насолоду від краси і добра.» І гра дає цей радісний настрій, і треба давати дітям можливість вільно (але під доглядом) гратися. В кожному місті