літерами підписує: Кіт. Діти читають це слово, пишуть його на великому аркуші паперу, і вішають на стіну. Після других предметних лекцій теж малюють, напр., овочі, і коло малюнка пишуть: морква, картопля, горох. В драматизації дитині теж надівають папірець з назвиськом того героя, якого вона грає, напр.: дід, баба, курочка, мишка. Для цього треба підобрати низку найпростіших казок, напр.: Ріпка, Колобок, Рукавичка т. и. Лише потроху підходять до роскладу згуків, і для цього теж американські педагоги мають оповідання, щоб зацікавити дітей і цими філологічними вправами. Так без букваря, без формального заучування традиційних складів діти весело проходять грамоту, яка відчиняє їм двері в широке знайомство з книжною мовою і з усім світознанням.
Щодо писання, то до нього теж дитина звикає вже на малюванні, на обкресленні літер, на переписуванні друкованих літер, від чого вже легко перейти й до справжнього письма писаних літер. Спочатку треба давати знайоме вже знаряддя — олівець, а коли дитина вже ознайомиться з процесом письма, переводити її на перо. Краще додержуватися прямого письма, а не косого.
Вже досить давно в Німеччині педагог Гутсмутс звернув увагу на загальне росповсюдження ігр в усі часи життя всіх народів, на велику кількість тих ігр і ріжноманітність та на надзвичайну здібність людей вигаду-
