з нерішучістю. Воно виявляється в несподіваному затриманні мови на початку слова, одразу заїка не може провадити далі свою балачку, чепляється за вже висловлені слова або склади, повторює їх і з зусиллям переходить на слідуючі. В деяких випадках великого заїкування слаба дитина робить непотрібні рухи плечима, руками, а иноді всім обличчям. Викликається це або яким нещасливим випадком — дитина пережила жах, або впала, а більш усього психологічними причинами; дитина і цілком здорова иноді починає заїкатися: вона инший раз хоче занадто багато чого висловити, а їй ще бракує слів і виразів, і, шукаючи їх, вона зупиняється на одному й повторює його майже несвідомо. Треба одразу припиняти, треба спокійно з такою дитиною балакати і від неї вимагати можливого спокою, коли вона балакає. Но можна дозволяти собі жадних посмішок, ані загроз; треба, щоб і товариші їхні собі цього не дозволяли. Гарно впливає на заїк загальна гімнастика, взагалі контрольовані рухи, що зміцняли б у дитині її упевненість в собі. Ще тяжчим з'явищем в розвитку дитячої мови помічається тимчасова німота, без втрати слуху. Коли активна самостійна мова не виявляється у дитини в свій час (1½–2 роки), а тим часом вона все добре розуміє, то в деяких випадках це вимагає поради лікаря, чи не залежить ця німота від якої психічної ненормальности. Частіш вона з'являється й у цілком нормальних дітей від піднесеної соромливости, або пригноблености настрою, від впертости, під впливом страху. Тут потрібен загальний вплив на емоціональне життя дитини. Викликати треба світліший життєвий
Сторінка:Русова. Нова школа соціяльного виховання. 1924.djvu/76
Ця сторінка вичитана