переймання і самостійного утворення складів і слів. Цікаві ті асоціяції, що їх дитина схоплює для утворення свого власного виразу. В цьому процесі діти виявляють чималу чулість до вимови, інтонації і свойому односкладовому слову «та» додають ріжноманітні вирази, які міняють його значіння. Багато згуків і слів дитина розуміє по слуху раніш, аніж сама пристосує свої органи до їх вимови; вона спочатку дослухається, призвичаюється до того чи иншого згуку, звязує з ним відповідний рух, дію, наслідки, і силкується перейняти згук або слово, инший раз переробляючи його задля свого полекшення: бісквіт — бібі, каша — ка, а иноді цілком змінюючи слово: пряник — пачик, викидаючи деякі згуки: булка — бука; найтяжче перемогти дітям — суголосні: с, ш, ж, р, л. В цих змінах філологи добачають, що діти так само, як і дикунські народи, інстинктово додержуються тих філологічних законів, які вчені провадять в своїх граматиках: з міняють на д, н на ш. Люблять діти подвоювати згуки, це, наче рима дає їм музичне задоволення.
Дітям подобаються незрозумілі слова, які вони повторюють в лад і не в лад (imagination) і тільки прислухаючись до дорослих розуміють. Речення починають з двох слів: мама тпру, ляля бах.
Чемберлен каже, що в ранньому віці дитина розуміє лише ті речі, що безпосереднє з нею в контакті, і такі відношення, що часто повторюються. Поза ними лежить зона таємниць, помилок і змагань до розуміння.
Порівняння американських і англійських дітей в розумінні слова «зброя»: в Лондоні багато музеїв, історичні оповідання, багато
