допомогу чужій людині, але за яку ми дізналися, що вона бідує. 6) Мусять бути організовані не лише індивідуальні праці, а й колективні, де всі об'єднують свою творчу думку, свої спільні вражіння да користь не самих працюючих, а комусь третьому — чи гуртку, чи колективу, чи слабому товаришу. 7) Впливати на почуття дітей оповіданнями, де моральне добро як найкраще мистецьки вимальовано і викликало б у дітей захоплення й бажання перейняти чудовий зразок. 8) Що далі в школі ті самі засоби лише поширюються, приймають більш ріжноманітні форми, але принцип той самий: постійною практикою моралі поглиблювати моральну свідомість, постійною соціяльною практикою дисциплінувати егоїстичні нахили і зміцняти свідомість соціяльних обовязків, а щоб це не перетворювалося в сухий принцип взаїмної допомоги, постійно викликати емоцію співчуття, естетичною ласкою вносити ліричний настрій, шукання правди, а не лише самозадоволення своїм поводженням. А для цього постійно викликати нові високі почуття, відповідні розвиткові дитини, любов до природи, до рідного краю, до великих всесвітніх героїв, до краси, до правди. 9) Зразок учителя — головний моральний вплив.
Одним з найвиразніших факторів соціяльного єднання та соціяльного виховання є мова. Це є найпевніша одмінна риса людини, її найвищий інтелектуальний вияв. Мовою треба вважати не лише словесний вираз на-
