спостерегачі можуть помітити ріжнородні вияви». Відомий педолог Сікорський вимагає дуже ніжного, глибоко уважливого спостереження над дитиною, щоб розібратися у всіх тонких на-рисах її душі. Усі досліди показують. що душа новонарожденої дитини не є чистий білий аркуш паперу; ні, вона ще до нарождення дитини має в собі неясні, загадкові риси, які виявляють досвід, вражіння колись давно пережиті її прадідами. Потрібні особливі методи, щоб вичитати ці гієрогліфи і зрозуміти з якою спадщиною прийшла до нас та чи инша дитина. Для цього вживають таких засобів: 1) життєписи дітей, 2) безпосередні роспитування, з) клінічні запитання, 4) статистичні обслідування, спостереження над паралельними групами дітей, але не в однакових умовах навчання (виховання), 5) «тести» або експерименти.
Дитячі біографії або життєписи складаються після уважливого і довгого спостереження одною особою над життям дитини зо всіма його фізіологічними і психологічними виявами. Вести записи для біографії мусить особа, що кохається в цих виявах, вміє непомітно для дитини вести свої спостереження, має широку загальну інтелектуальність, яка допомагає усувати ріжні перешкоди, забезпечує найбільшу об'єктивність дослідам і дає обережну здорову критику свого власного обсліду. Але цей засіб має ту хибу, що провадиться дуже поволі. До цього часу маємо дуже мало таких наукових біографій, і всі вони охоплюють періоди наймолодшого віку, 3–4 літ, як от, праці Прейєра, Пере, Miss Schiun, Діорборн і др. Бажано було б, щоб наші матері вели за своїх дітей щоденники, які замінили б
