торитет товариства та найближчих дорослих осіб. Симпатія та авторитет — це два великі фактори для розвитку дисципліни, що керувала б поводженням дитини.
Для розвитку волі можна намітити такі три шляхи: 1) розуміння, як саме треба робити (поводитись), 2) почуття (почування), — а саме: суггестія, вмовляння, приклад, похвала, осуд; 3) безпосереднє утворення волі через викликання тих чи инших акцій, рухів, бажань. Не треба раз-у-раз спиняти дитячі бажання та инші вияви волі дитини, яких ми часом не розуміємо. Таке пригноблення волі може впливати цілком негативно і на настрій, і на характер (вдачу) дитини. Воля розвивається в значній залежности від розвитку уваги. Школа Гербарта намірялася дати моральне виховання самим знанням, навчанням, але сучасна школа волюнтаризму визнає потребу особливого розвитку волевих процесів і вправ. Емоціональний напрямок в сучасній педагогії звертає увагу на розвиток звичок, на емоціональну свідомість своїх мотивів, свідомість обов'язку. Ідея можливости осягнення зміцнює волеве зусилля. Виховач своєю твердою волею мусить імпонувати дитині, викликати в неї бажання перемагати всякі перешкоди, вимагати, щоб кожну обіцянку було здійснено, щоб кожну працю було доведено до кінця. Усе це моральне виховання має головним завданням виховати людину правдиву, мужню, справедливу в усіх своїх відносинах до людей. Головніші фактори всякого виховання — повне довірря між виховачем і дітьми; треба любити дитину, щоб помічати всі її нахили, зміни настрою, розмовляти з нею про красу ріжних героїчних
