Сторінка:Русова. Нова школа соціяльного виховання. 1924.djvu/127

бінувати». Вище вже було сказано, о скільки соціяльне виховання зацікавлено в найкращому розвиткові розумових здібностей; через те і вчителеві треба з великою увагою до нього поставитись. Процес мислення складається з аперцепції, асиміляції та асоціяції. Слово аперцепція має багато значінь; найкраще означити її як предметове розуміння, — це є процес, яким кожне нове приймання входить у свідомість, нею увласнюється і стає уявою. Кожний новий досвід має в собі сліди попереднього, з якими він і зростається й репродукується вже в трохи зміненому вигляді. В кожний повий досвід ми вкладаємо щось репродуковане (утворене) попередніми прийманнями. Аперцепція і є це зрощення сенсорних приймань з репродукованими. Нема такого переживання, на загальний характер якого не впливали б сліди попереднього досвіду. На допомогу аперцепції, як її остаточний наслідок, іде асиміляція, що звязує між собою наші уяви — і вже увласнені і нові. Таким робом, для утворення нових уяв ідуть два процеси — один зрощення з попереднім досвідом, другий — звязування з новими для утворення нових комбінацій. Поле нашої свідомости майже безмежне і ріжноманітне, завдяки чому кожне окреме приймання може викликати ріясноманітні асоціяції; на цьому спірається наша здібність при репродукції наших приймань виходити поза межі самих повторень вже нами прийнятого або пережитого. Без цього наш розум не міг би давати нових комбінацій, не було б і поступу. При всіх цих процесах має велике значіння воля, яка може і викликати, і затримувати уяви, додержувати того чи иншого напрямку думок і координу-