Сторінка:Русова. Нова школа соціяльного виховання. 1924.djvu/123

тину на помилки і на брехню. В розвитку фантазії помічається багато індивідуальних ріжниць: вона буває пасивна і роспливчаста (блукаючі уяви), або активна і спланована; буває більш реальна, або більш абстрактна (математика), багата і продуктивна, або вбога; буває занадто суб'єктивна, яка дає своє власне освітлення реальним прийманням, буває і така об'єктивна, що в своїй творчости підлягає розсудливости. Ми знаємо, що суб'єктивна назорно або слухо-репродуктивна дає художнє обдарування, дає здібність до передачі всього пережитого в індивідуальній формі; абстрактно репродуктивна веде до наукової продукції. Таким робом, той чи инший напрямок фантазії вже дає нахил дитині до її майбутнього призвання. У малої дитини фантазія більш блукаюча, пасивна, у одних дітей більш реально рухлива, у других більш мрійна, мало підлягає критичному судженню. Коли уявлення перероблює факти внутрішнього досвіду дитини (її радощі або прикрости), тоді воно сприяє розвиткові симпатії, сприяє соціяльному звязку, розвиткові чулости дитини. Слухаючи якусь казку, вона від слів переноситься своїм уявленням до правдивого життя, до реального о́браза, до образів свого уявлення. Перший обов'язок виховача — стримувати фантазію дитини, бо вона, як вогонь, може бути і гарним слугою і небезпечним господарем, може викликати нервовість, лякливість, занадто піднесену емоціональність. Разом із цим треба культивувати дитяче уявлення, треба давати йому певний матеріял, відповідний його нахилам і рівневі дитячого розвитку, найбільш оповіданнями, науковими цікавими викладами, знайомством