коли б природа но дала б нам уваги, щоб а великої кількости з'явищ виділити на час лише деякі й освітлювати їх певним зафіксованим розумінням.» Через це при вихованні треба уникати всіх тих обставин, при яких увага або скоро втомлювалася б, або ставала б розвіяною, а ставити навчання в умови, сприятливі концентрації та координації дитячої уваги.
Велике значіння для розвитку памяти має добре розвинена увага. Спочатку дитина не має памяти, а лише примітивну форму затямування, необхідну для всякого пригадування річей. Щодалі переживання дітей повторюються і свідомі образи стають все ясніші й певніше між собою асоціюються. Семи місяців син Дарвіна шукав очима няню, як тільки хто в його присутности її називав. Дитина 12 місяців пізнала свою няню після 6-ти денної її відсутности. Попередні переживання і досвід дитини часто наче ховаються, зникають під купою нових: вона забуває свої розваги, віршики, слова, рухи. Найкраща память у дитини від 6 до 10 літ, а дехто каже, що память поліпшується постійно. По Мейману память є здібність відроджувати через деякий час пережиті нами вражіння, думки, уяви з деякою певністю і правдивістю завдяки тим слідам, що залишаються в нашій свідомости. Память виявляється чи то в формі безпосереднього затямування, чи то через продовженість одного або повторність декількох приймань. Діти більш підлягають повторному затямуванню. По дослідах Лая память роспочинається
