естетичне судження, можна розбірати з дітьми малюнок, розмовляти з дітьми та привчати дітей звертати увагу на естетичні елементи — фарби, перспективу, освітлення, правдиву подібність до природи та ріжницю між нею і мистецтвом. Виховуючи почуття краси, треба оточення дитини зробити, яко мога красивішим, щоб хата дитини була чиста, прикрашена квітками, вишиваними рушниками, малюнками. Треба ставити дитину в найтісніший звязок з природою, щоб її захоплювала краса лісу, степу, ранку, заходу сонця. Виховання дає такі результати: 1) завдяки вправам естетичні реакції стають гостріші, а емоціональне судження правдивішим; 2) діти починають помічати щодалі ріжні відтінки мистецького виразу; 3) викликається увага дитини до естетичних вражінь і цим приходить звичка розбіратись в них. Треба памятати, що справжні мистецькі приймання розвиваються лише після 10 літ і відповідають інтелектуальному й емоціональному загальному розвиткові дитини. Ще не вияснено, чи є ріжниця в розвиткові естетичних приймань хлопців і дівчат. Тома каже: «Любов до ігр тісно звязана з любовю до правди, яка в них найкраще розвивається, і з любовю до краси, яка в них і виявляється.» Тома визнає, що естетичне почуття і мистецтво уявляють з себе наслідок гри вищого порядку, яка підносить і ушляхотнює нашу душу. Все це переконує нас в необхідности звернути пильну увагу на добре виховання естетичного почуття, що так близько звязане, як ми це побачимо нижче, з моральним розвитком дитини.
Сторінка:Русова. Нова школа соціяльного виховання. 1924.djvu/100
Ця сторінка вичитана