вляні коточки, або дріт, ставлять на глиняну підставку — виходить уже цілком, як у музеї; виробляють цілі групи грибів, звірят, собаку з цуценятами т. ин. Часто доводиться слухати, що ця праця з глиною деморалізує клас з боку дисціпліни. Та це цілком неправдиво: момент парушення дисціпліни може бути тоді, коли дітям роздають глину, чи пластелін. Але тут учитель користується черговим учнем, який допомагає роздати матеріял і знаряддя. Крім того, серед учнів завжди є такі, що визначаються своєю здібністю, і вони мають допомагати молодим скульпторам. Навпаки, захоплення працею викликає инший раз абсолютну тишину в класі: так стараються маленькі пальченята з безформеного шматка глини витворити щось живе, що відповідає уяві дитини, її уявленню. Тут не треба мертвих зразків для роботи — дитина керується або живим об'єктом, або тим, що так ясно повстає в її палкому уявленні. І ця праця ні в якому разі не може бути автоматизована, а навпаки — мусить стояти на грунті дитячої творчости, викликаної науковим вражінням від лекції, або спостереження природи.
Не таку багату працю для уявлення дає робота з картоном, але й вона необхідна в діяльній школі, для перетворення ріжного знання з фізики, геометрії, механіки т. ин. На 5–6-ий рік вводиться в школу вирізування з картона, дерева. Робляться монограми на папках, виробляються скриньки для колекцій. Починається праця з ножем, з ножицями. Ці останні знайомі дітям ще від дошкільного виховання та 1-го р. школи. Але тоді ними різався тонкий папір, тепер ніж
