ширюють її розуміння ріжних предметів. Взагалі, малюнок мусить супроводити кожну лекцію, кожну екскурсію. Після безпосереднього знайомства з самим предметом, малюнок іде слідом, як найкращий засіб засвоювання. Надто малюнок набірає сили, коли дітям дають фарби, а це треба давати, яко мога раніш у школі, бо це дуже сприяє й правдивому виразові свого вражіння, а також розвиває спостережливість до колірів.
Педагог-художник Сафонов дає в В. Х. Школі такий програм малювання та моделювання в трудовій школі. Пропускаючи перший, майже дошкільний, рік, ми приводимо тут його вказівки, починаючи з 2-го року, для дітей 9–10 літ. 1) Вільне малювання з памяти предметів дитячого оточення; 2) малювання на класній дошці предметів близьких до дитячого життя; 3) малювання з вибору та на бажання дітей на папері — сезонне малювання; що діти бачуть в природі (в звязку з курсом природознавства); 4) малювання ріжних трудових процесів і предметів: в кузні, пекарні і т. ин.; 5) малювання рухливих сцен з життя дітей і звірят: сніжки, гра дітей в коні і т. ин.; 6) малювання чорнилом: силуети; 7) ритмичне вирізування з ріжноколірових паперів стрічок, чотирокутників, кружечків, складання з них визерунків-орнаментів на 3-ій рік навчання; 8) малювання з натури й з памяти предметів, близьких своїм нарисом до симетричних форм; 9) малювання на класній дошці білою та коліровою крейдою, ілюстрації до байок і казок; 10) вирізування й наклеювання з колірового паперу пейзажів і сцен (композиція); 11) роботи пензлем, чорнилом та фарбами, комбінування з трьох
