пліну для її влаштування. В бельгійській школі в Бієрже діти перед виконанням кожної праці: акваріума, горо́да, загону для овець і т. п. обмірковують увесь план роботи, вираховують кошти, потрібні, щоб купити матеріял, малюють план, чи модель, і поділяють між собою обовязки. Так витворюється громадський склад життя, де від учнів вимагають чимало ініціятиви, відповідальности й самодіяльности та колективного об'єднання.
Одні праці об'єднують невеличкі гуртки, а деякі вимагають діяльної участи цілого шкільного колективу, як, напр., улаштування шкільних свят, драматичних вистав і концертів, екскурсій, зведення загальногосподарських рахунків по саду, фермі, городу, справа про лишки, добуті працею самих учнів. Деякі з таких нових шкіл чимало складали пожертв за часів війни на шпиталі та притулки, і це надавало праці учнів соціяльно-гуманне значіння, ушляхотнювало їх фізичне зусилля. Праця в саду, на фермі чи на полі наближає учнів до природи, дає змогу зрозуміти красу її, яка завжди робить на дитину великий морально-естетичний вплив. Багато дає вона й реального знання з природознавства, з ботаніки, геології, метеорології, ентомології. Всі спостереження, всі колекції учнів систематизуються за допомогою вчителя й дають початок шкільного музею, а разом з тим дають щороку більш широкий матеріял реальних фактів, з якого учні самі виводять деякі наукові висліди (синтези).
Одночасно з цим, як уже було зазначено вище, кожна праця, чи коло землі, чи яка реміснича, пояснюється історично-культурними вказівками, як саме люде вигадали те
