та методи, школа через це саме й переформовується в діяльну, вона стає тим вуликом, де кожний учень, захоплюючись, працює з товаришами коло спільної роботи, знаходить задоволення для своєї індивідуальної творчости, а сама школа, об'єднуючи ріжними інтересами своїх учнів, стає для них тим тереном, на якому створюється спільне шкільне товариство, де обмірковують ріжні засоби найкращого проведення тієї чи иншої праці, здобувають матеріял, збірають та обмінюються спостереженнями. На такому товаристві діти справді виховуються на молодих громадян з соціяльно дисціплінованою волею, з інтересом до науки та звичкою до дисціплінованої організованої праці, тісно звязаної з загальними потребами громади й з індивідуальними властивостями кожного зокрема.
Чи ж можливо зараз здійснити ідеали поступової педагогії в нас, на Україні? Жадна реформа не може одразу статися: це тільки богиня Венера одразу в усій своїй красі вийшла з піни морської; але йти назустріч реформі — це обовязок всього нашого освіченого громадянства, і на педагогичних катедрах університетів на Україні лежить також обовязок розробляти цю реформу й теоретично й практично. Перша перешкода в реформуванні школи полягає, звичайно, в непідготованості нашого вчительства, у відсутності зразкових шкіл та відповідних інструкторів. Загрожуючим моментом при переведенні реформи є можливість помилки, щоб психологична, загально-освітня діяльна шко-
