автор знов образецъ підлещувана, властивого свому часови, величав Зофию, добачав, що имя іі хрестне схоже з назвою мудрості, и висказався про царський дім такими словами: „Въ дому найяснѣйшихъ царей рускихъ кождый царь есть солнцемъ, царица есть мѣсяцемъ, царевичове и царевны суть звѣздами: бо свѣтятъ добрыми учинками“. Після науки Галятовського идоли поганських богів були не болванами, статуами, звичайною річю, як про них одзивався инколи старий завіт, а житлом злих духів и відкликується, на потверджене свого погляду, на многих церковних и світських письменників. Біси, що сиділи в идолах, говорили инколи правду и віщували появ християньства; але вони часто обманювали людий и наводили лихо на людий уживаючи в своіх віщуванях двозвачних слів, так що чоловік розумів віщуванє зовсім не в тім змислі, який воно мало дійстно. В ніякім творі не висказав Галятовський так різко своєі несвідомості, відріжняти видумку од фактичної правди, як у сім творі: взявши з Визволеного Єрусалима в польскій переводі Бохаиовського роскази про вчинки чародія Йемена, Галятовський не завагався принята іх за неперечно-певні и сторичні подіі. Поганські божища суть для Галятовського не тілько предметом историі и археологиі; вони мають живий, сучасний интерес. Діяльність іх продовжаеться по нині. „И тепер — говорить він — чорти через чародіів дають одвіти и віщуваня; злі духи, що проживали в идолах, и тепер всілякими способами стикаються з людьми: вони то прикидаються вмерцями, то творять собі воздушно тіло з облаків, показують всілякі речи в зеркалі, дають одвіти через огонь, воду, перстені“, и т. д. Для Галятовського боротьба с поганськими божищами така сама, якою була боротьба проти жидівства и музульманства. Однак воюванє нашого автора с поганськими божищами в загалі слабше того, котре він провадив з жидами и музульманами: утвір „Боги поганскіе“ напечатапий вже в старості Галятовського, два роки перед ёго смертю.
Можна ще згадати — про оден польский твір Галятовського: „Алфабет єретиків.“ Автор наводить в азбучнім порядку всіх, кого зачисляв до єретиків, показує при тім значне очитанє, але разом с тим и змішане понятий: до ряду єретиків вчисляє він не тілько философів старинних, але навіть таких людий, що не заявили ніяких признак духовоі діяльності, н. пр. поміж єретиків попався Ксеркс, тому тілько, що ёму снився сон, а се подало Галятовському повід толкувати, що сни бувають від Бога, але бувають и від чорта.
