Сторінка:Руска история (1875).djvu/325

Галятовський виводить дім Могил од Муция Сцеволі, „валечнаго и отважнаго и горливаго (ревного) къ отчизнѣ своей рыцера римскаго“, и називав дім Могил — „небомъ, усѣянымъ новыми звѣздами“. „Богъ — виражається наш автор —праотцу нашему Адаму сказалъ: земля еси и въ землю пойдеши, а я скажу Пресвятой Дѣвѣ Маріи: ты небо и пойдешь въ небо могилянское!“ Друга брошура Галятовського: „Скарбниця ножитечная“ — (Хосенна скарбоня) — містить в собі опис чуд образа Пресв. Богородиці, котру почитали під назвою блецькоі в Чернигівськім монастирі, с того часу, як Галятовський був архимандритом. В переднім слові до тоі книжочки запускається Галятовський в обяснене слова козак, и йде за думкою, після ёго виражена, мудрих людий, котрі виводять слово козак від козерога, небесного зодияка, тому, бо козаки ходять з рогами, в котрих. насипаний порох, и як на високім небі підоймається козеріг, так козаки, проходячи поля и море, вступають на стіни и вали бісурман и насипають из своіх рогів порох в самопали, с котрих, стріляють в неприятеля. Трудно найти відповіднійший. образець натягнених и видуманих обяснень, на котрі ласа була схоластична наука. Головний предмет уваги автора, се — блецький монастир; ёго вельми займав минувша доля сёго монастиря. Та де ж взяти жерел? Украіна вбога в давні письменні памятники: Москва богатша; в Москві — говорить він — єй руські літописці и патерики знатних руських монастирів. Князі Одоєвські и Воротинські, переказували ёму вісті, що переходили в цих у роді об сім, як найдено образ блецькоі Богородиці (названоі так, бо найдений на яличнім дереві [ель]) за предка іх Святослава Ярославича; та Галятовський знайшов ще у себе жерело: „старі люди — говорить він — се хроники живі.“ Чернигів дізнав великих перемін: перше жили в ній московські люди; але с прилученєм ёго до Польщі, після сумних часів, наплила там инша людність, треба було виглядіти старенезних людий с поміж прежнёі люднооті. Галятовський виглядів іх: одному з них було сто десять літ, другому півтораста, а третёму около двісті літ — старість непевна. Трудно, не скривдивши памяті Галятовського, рішити: хто зілгав, чи той що говорив про своі літа Галяговському, чи сам Галятовський. Схоластична просвіта позваляла при захованю правил що до форми гледіти вельми легкодушно на фактичну правду и складати вигади не було дуже соромливо. В 1696 р. появилася печатно в Черпигові брошура Галятовського „Боги поганскіе“. Вона присвячена царівні Зофиі. У своіи переднім слові показав