води я всяка старшина, як вони чинили підвластним людям справедливість и не діяли ім кривди; четвертий хор зветься владзы, що воюють из злими духами — з ними жиють рицарі, котрі оперялися злим духам и поборювали гріх; в пятіи хорі, званім моцарства — чудотворці; шестий хор, панства — єсть житлом безбрачних, пустельників, ченців; семий, өроны — там справедливі судді; в осмім — між херувимами — апостоли, єпископи, митрополити и и.; девятий, висший хор, серафими, що розбуджують любов до Бога — там мученики.
Противне небу житло грішних, пекло, ділиться на два відділи; перший зветься одхлань пекельная (безодня), другий — огненная геенна. В першім сиділи перед Христом старозавітні праведники; вони мук не терпіли, але були оддалені від Бога и ожидали Христа. Спаситель вивів іх с пекла; вони пробували з ним сорок днів на землі, а по вознесеню ёго вікують в небі. Однак Спаситель не вивів из пекла Єгиптян, Моавитян и инших поганців, котрі не ожидали Христа. Вони тепер у пеклі. Другий одділ пекла — геенна огненная, багата в усілякі муки: у вічнім огня будуть роспустшіки, перелюбці и гнівні люди. Люта зима дістанеться в участі гордовитим богачам, немилосерним на муки вбогих; червак совісті буде гризти злодіів, що крадуть чуже майно, и обмовців, що відберають ближнім имя добре. Незносний сирід буде докучати випещеним чепурним паничам, що любовалися в пахощах (кохаются въ пахучихъ перфумахъ), а ті, що обжираються и не постять — будуть засуджені на голод. В пеклі буде велика тіснота: всё пекло — говорить нам] богослов — буде битком набите грішниками, одні на самім дні, другі по середині, треті на верху; неначе б хто наложив у бочку риб и заткав бочку чопом (зашпунтуетъ). Опісля автор описує митарства, які має переходити душа людська по розлученю від тіла.
Инші твори Галятовського, хоч менші від попередніх, та містять цікаві черти для историі понятий и поглядів тогочасних. Книжка, під заголовком: „Небо новое, новыми звѣздами сотворенное“, напечатана 1665 р., у Львові, се збірник росказів про чуда Пресв. Богородиці, виписані з усяких західних письменинків з додатком того, що случалося в Польщі, Литві и на Вкраїні. Тут замітне присвячене Потоцькій, сестрі митрополита Петра Могили, образецъ того, забавного для наших часів підлещувана, з яким письменники XVII. в. обертались до знатних осіб, визвидаючи, чи пе дістанеться ім яка кришка щедроти іх.
