В историі схоластичної литератури, що повстала в Полудневій и Західній Русі, після того, як Петро Могила розбудив рух духовий, особливу звертає увагу историка Йоаникий Галятовський своїй живіш и відповідний духови свого віка и суспільності уділом у питанях, що доторкались важних сторін тодішноі политичноі и суспільної жизні. На скільки нам звісно, жизнь сёго чоловіка, як по більшій часті жизнь черців, промішала досить одностайно. Він родився на Волині, учився в Киіві, слухаючи між иншими науки Лазаря Барановича, постригся в черці, був игуменом Купятицького монастиря на Полісю; від 1659 р. кілька літ був ректором київських шкіл, опісля жив у Москві и наконець на Вкраїні, де був архимандритом, спершу новгородсько-сіверського, потім чернигівського єлецького монастиря. Умер 1688 р. — Галятовського поперав бувший ёго наставник Лазар Баранович, архиєпископ чернигівський и з ёго рекомендациєю удався він в Москву, де ёго щиро прийняли. Як бачимо, се був чоловік незабагливий, скромний, але заразом більше, як багато сучасників ёго, неспосібний обертатися тілько в самих абстракціях и неустанно звертався до жизнениих питань.
Оціняючн Галятовського, треба порівнати ёго з иншими письменниками ёго часу, и тоді при всіх недостачах ёго, він представить для нас значний интерес. Твори ёго можна й тепер без нудьги читати. Склад ёго не дуже ростяглий; виклад у Галятовського всюда ясний, язик зближається до народнёі украінськоі мови, хоч він уживає такі польскі слова, що нині забуті, та мабуть тоді уживались. Тоді навіть польский язик не переставав ще бути для Русинів культурним язиком и займав таке майже місце, яке опісля зайняв книжний российський и тому Галятовський написав кілька творів польскою мовою. Яко чернець Галятовський обертається в області церковній и єсть під впливом тих поглядів, які ёму надало виховане, та ёго жива, навіть поетична натура всюди виглядає с під угніту умертвляючоі схоластики. Твори ёго показують дуже велике, хоч одностороннє очитанє, знак омість
