Він закликав до себе своіх московських полковників, казав щоб вони сповістили старшину про царський указ и самим всё уладити, що Самойловича можна спіймати без усякого шуму; для того казали заперти вечером табор; шатро гетьмана и ёго достатки були в таборі; казали також незамітно оточити гетьмана з усіх сторін возами. Хоч так тихо всё діялося, та деякі прихильники гетьмана догадалися, що задумують щось злого и звістили Самойловича. Самойлович був певний, що годі ёго обвинити о зраду и не надіявся, щоби хто небудь рішився на то; він підозрівав, що як ёго оскаржили, то певно за ёго управу, котра після ёго признаня для многих була незносна, та в сій справі надіявся оборонитись и оправдатись, тим більше, що не міг ніяк припустити, щоб московське правлінє, знаючи про ёго довголітню службу, відобрало ёму гетьманство. Гетьман заперся в своім шатрі, в ночи писав оправданє своіх поступків и вислав до полковників. Ёму не відповідали. Докола ёго шатра в певних оддаленях стояла сторожа. О півночи генеральний писар Василь Кочубей явився у Голицина, звістив, що всё готове, всё зроблено тихо, гетьман під сторожею и просив приказу, що чинити дальше. Голицин казав досвіта привести до себе гетьмана разом з ёго сином, а між тим держати під сторожею прихильників гетьмана, щоб не дали в пору знати другому ёго синови, котрого дожидали с походу на дніпровський низ.
Та досвіта Самойлович пішов у церкву на утреню; старшини не рішалися входити до церкви и нарушати богослуженя; вони дожидали ёго перед входом до церкви. Як тілько по утрені гетьман вийшов с церкви, бувший полковник Переяславський, Дмитрашка Райча, вхопив ёго за руку и сказав: „Иди иншою дорогою!“ Гетьман не показав найменшого здивованя и сказав: „Я хочу говорити з московськими полковниками“. Туг надійшли полковники и вели арештованого гетьманського сина Якова, що досвіта хотів продертися через табор та ёго спіймали. З гетьманом нічого не говорили, посадили ёго на дрантивий віз, а сина ёго на шкапу неосідлану и повезли обох в шатро Голицина.
Голицин и воєводи й полковники московського війска сиділи на стільцях, на відкритім місци. Гетьмана с сином поставили коло судового шатра; старшина, позивачі, на завізванє Голицина явилися перед радою воєводів и в короткій промові повторили головний зміст позви, котру представили в своім письмі, а на закінченє просили поступити після справедливості з гетьманом. Всі, що сиділи, повставали. Голицин сказав: „Чи не подали ви на
