Дорошенка похвалили за ёго готовість покоритися цареви, та домагалися від ёго такого діла, від котрого він хотів всяким способом вивинутись — зложеня присяги перед Самойловичем.
Цар Олексій Михайлович умер; минув ще рік. Самойлович старався всіми силами очернити перед московським правлінєм Дорошенка и Сірка. Він чув се, що ёго в Украіні не любили за пиху и лукавство, він боявся, що полковники уложать против ёго змову. Самойлович домагався всіми силами, щоб Дорошенко був у неласці у Москви и не міг стояти ёму на дорозі.
В 1677 р. Самойлович писав у Москву, що на заклик Дорошенка знов йдуть Турки на Киів. В відповідь на се письмо казали ёму ити разом з Ромодановським війною на Дорошенка. По невеликій стичці під Чигирином, Дорошенко вийшов з духовенством, старшиною и народом с Чигирина и три верстви від города, над річкою Янчаркою зложив булаву, знамя и бунчук и присягнув цареви. Ёго спершу помістили в Сосниці.
В тім часі на Вкраіні відкрили змову против Самойловича. Проводирами ёго були стародубський полковник Рославець и звісний вже нам своіми доносами протопіп Одамович. Рославець наклонив деяких полковників*), котрих Самойлович був настановив, щоби скинули Самойловича и признали гетьманом Дорошенка. Тоді Дорошенка завізвали в Москву ніби то для того, що цар хоче держати ёго при собі для поради в справах важних. Самойлович був вельми не рад с того, тому бо боявся, щоб Дорошенко не позискав ласку в Москві и не пошкодив ёму; та мимо заходів Самойлович ніяк не міг перешкодити покликаню свого суперника. Рославця и Одамовича засудив суд військовий на кару смерті, Мокриєвича на вигнанє а иншим раяли тілько, щоб вони присягнули вірність гетьманови. Цар Хведор помилував осуджених на смерть. Одамович постригся, но Самойлович все-таки наставав, щоб Рославця з Одамовичем вислати в Сибір. Дорошенка приняли в Москві дуже ласкаво, бо він не мав уділу в змові и ёго тому не прослідували. Але ёму було вельми тяжко там пересилатись; після ёго слів іхав він у Москву як на смертну кару. Він уже не вернув на Вкраіну. Московське правлінє рішило ёго держати в Московщині и зажадало, щоб прислали з Украіни ёго жінку й дочку. Жінка Дорошепка, дочка Яненка-Хмельницького, була ледача и склонна до панства. Чоловік, разом с тестем, всадив іі до мо-
