сковське правлінє рішило, як поступати з доносами на Многогрішного, повстала против ёго змова; головою сеі змови був обозний Петро Забіла. Він нахилив на свою сторону писаря Мокриєвича, суддів: Домонтовича, Самойловича и переяславського полковника Дмитрашка Райча. Дня 13. марця, в ночі, змовці спіймали Многогрішного и вислали в Москву с писарем Мокриевичем. В Москві Матвієв почав ёго допитувати и мучити. Демян виперався зради, але признався, що по пяному говорив „нісенітниці“. Старшини именем цілого украіньского народу просили покарати смертю бувшого гетьмана и ёго брата, Василя. Дня 28. мая 1672 р. вивели осуджених на кару в Москві; але цар вислав гінця з вістю, що він на „просьбу своіх дітий заміняє смертну кару на вигнанє в Сибір“. Демяна вислали в Тобольск з жінкою Настасею, дітьми, братом Василем и племянником. Вислали в Сибір и другів ёго: ніжинського полковника Гвинтовку и осаула Грибовича. Грибович утік с Сибіри, и тому тамтих вигнанців якийсь час держали в кайданах, виправили в Селенгинск и заставили в службу. Опісля спіймали и вислали в Сибір, на донос, запороського отамана Сірка, але незабаром ёго узнали невинним и повернули назад.
Дня 17. червця, того ж року, недалеко від Конотопа в козачій Дуброві, після роспорядженя князя Ромодановського, в присутності архиепископа Лазаря, вибрали на раді нового гетьмана, Ивана Самойловича, що був перше генеральним суддею. Ёго вибрано найбільш по бажаню и через хитрощі військовоі старшини. Нововибраний гетьман був сином священника, що жив перше правобіч Дніпра, опісля ж перейшов на ліву сторону в місточко Старий Колядин. Йван Самойлович був чоловік учений, але мало спосібний, ниськопоклонний перед сильними, гордий и бутний с підчиненими, а заразом користолюбний. На дієве поле вступив він яко сотенний писар; за Брюховецького підлещувався генеральному писареви Гречаному и зістав сотником, а потім в Чернигові наказним полковником. Він не пристав до зради Брюховецького, зближився з Многогрішним, позіскав ёго довірє и став генеральним суддею, а потім разом з иншими занапастив Многогрішного, заслужив собі прихильність старшин надзвичайною догодливостю и ласкавим обходженєм; вони вибрали ёго в надіі, що матимуть в ній покірне орудє.
