цілоі козацькоі черні. Козацькі старшини всіли силами старалися ухилити сі додатки, та не могли перемогти наляганя московського військового начальника и ёго товаришів. Козацькі старшини сильно домагались, щоб нікому з Украінців не позволяти зноситись з Москвою мимо гетьмана; и на те не згодились; право ж зноситися впрост з Москвою давало змогу неприхильникам гетьмана и старшин прямо посилати доноси до московських урядів, а московське правлінє тии способом могло мати тайний догляд справ на Вкраіні. Московських воєвод посадили в кількох украінських городах: Киіві, Переяславлі, Ніжині, Чернигові, Брацлаві и Умані. Для посполитого народу, котрий так щиро ділав против хитрощів Виговського в користь Москви, не вчинили нічого; напротив увільнивши козаків од стійки и підвод, наложили сі повинності на посполитих и позбавляли іх права вирабляти напоі, що позіставляли козакам.
Сей новий договор з Москвою натурально не припав до серця старшині и знатним козакам, котрі бачили, що Москва бере іх в своі руки; не міг він вдоволяти и маси народу, котрий знов побачив своі надіі на зрівнанє прав збурені. Договор сей був любий тілько для оддільних осіб, котрі могли удаватись просто до Москви и випрошувати собі ріжні пільги и наданя: хто на грунт, хто на дім або млин. Іздили в Москву полковники с своєю старшиною, іздили духовні, іздили війти з міщанами; всі діставали ріжні ласки и дарунки: соболі, чарки и т. и. Приіздних Украінців в Москві звичайно роспитували и записували іх одповіди. Добачивши, що таким робом можна добиватись користей, Украінці навикли писати в Москву одні на других доноси: себе вихваляли, других чорнили.
Польща охолонула. Війна з московським государством знов одновилась. Московське військо вже поразили на Литві. Поляки йшли відбирати Украіну від Москви. Головний проводир московських військ в Украіні Шереметєв, за радою переяславського полковника Цицури, задумав випередити Поляків и рішився йти на Волинь в польскі займища, а з ним мав ити Юрий Хмельницький с козаками. Шереметєв чоловік гордий и строгий, вспів роздражнити против себе и козаків, и духовних и наконець самого Хмельницького своіми різкими зачіпками и гордощами: „Сёму гетьманикови, — сказав Шереметєв про Хмельницького, — лучче личить гуси пасти, як гетьманувати.“
В другій половині вересня 1660 р. двигнулось в сторону Волині московське військо. Хмельницький ишов иншою дорогою.
