Киіва, не милуючи ні старого, ні малого. Трубецький якийсь час по своім пораженю не міг посунутися в Украіну: в ёго війску повстав бунт, котрий він на силу притлумив при помочи Артамона Матвієва.
Діло Виговського показалося безсильним не через московські війська, а через те, що нарід тому не сприяв.
Ще в маю 1659 р., в Варшаві на соймі, король и всі стани Річи Посполитоі потвердили присягою Гадяцький договор, а козацьким послам, що приіхали в сій справі, надали шляхоцтво. Як тодішні стани Річи Посполитоі, під впливом єзуіцькоі пауки, не трівожились криво присягати, — показує се, що після звістки польских историків Бенёвський, творець Гадяцького договору, вговорив сенаторів, задля конечності, згодитися, з заміром ёго нарушити сей договор, як тілько Польща охолоне від ударів понесених и дістане Украіну в руки. Украінський народ не дався заманути сим договором: всяке злученє с Польщею, під яким би се не було видом, вже ёму згидилось. Вибухло повстанє під начальством протопопа Филимонова и полковника Золотаренка, потім — в Переяславлі під начальством полковника Тимоша Цицури и Сомка; потім — в Острі, в Чернигові и инших городах. Юрий Немирич обняв був начальство над регулярним військом, що складалось с Поляків, Німців и Козаків: зворушений народ вибив усё ёго військо; Немирича дігнали и порубали на шматки. В Січі атаман Сірко підняв усіх Запорожців и оголосив гетьманом Юрия Хмельницького. В самім Чигирині, де був Виговський, вибухло повстанє; Виговський ледво втік відтам.
Виговський назначив генеральну раду під місточком Германівкою; ёго противники привели там Юрия Хмельницького. Виговський казав на сій раді читати гадяцький договор, та козаки підняли шум, крик; старшини побачили, що ім не вивести ладу, и прилучилися до більшості; тих, що читали договор, порубали на шматки; Виговський утік и потім на домаганє козаків прислав свою булаву.
Козаки вибрали гетьманом Юрия Хмельницького.
В жовтню зібралась нова рада в Переяславлі, а князь Трубецький, що прибув там с царським наказом, потвердив Юрия в уряді гетьмана, та з деякими обмеженями в прикладі до прежнёго договору з Богданом Хмельницьким: гетьман не мав права приймати чужоземніх послів, вести с ким небудь війну без волі государя, не міг настановляти полковників инакше як за радою
