говорили по нїмецки і тому оба через цїлий час розправи зізнавали по руски. Наступила
Д. Луцкий не почуває ся до вини. Всї закиди в єго статї були звернені до руссофільскої партиї, а не до д-ра Ґеровского і д-ра Моґільнїцкого особисто, про котрих згадав заледво одним реченєм. В виду того бесїдник приневолений перевести
Кацапску партию мусїв поборювати, бо ся партия справдї є партиєю зрадників народу і йде на шкоду Русинів і австрийскої держави.
Аби пізнати підставу і причини, які спонукали виступити до борби з кацапскою партиєю, а в слїд з тим написати против неї статю в „Народнім Голосї“, мусить бесїдник звернути увагу на
тої справи. Як звісно — Русини є окремим, самостійним народом. Вони живуть в Австриї і в Росиї. Під Австрию дістали ся Русини в р. 1772 згл. в. р. 1774.
Однак Росия нїколи не тратила надїї і охоти забрати Галичину і Буковину. Цар Николай І. сказав виразно в р. 1846:
„Радо возьму Галичину, бо се наш край!“
Не могла Росия дістати сих країв анї війною анї угодою (т. зв. дипльоматиєю), отже розпустила в тих краях платних аґентів тай розвела руссофільску аґітацию.
іде богатьома дорогами. Передовсїм кацапскі аґітатори старають ся вмовити в наш нарід, що наша а московска мова — то все одно. В тій цїли слово