Із акту обжалованя виходить що др. Ґеровскій і Моґільнїцкій почули ся обиджені сими місцями статї д. Луцкого:
1. „…а з сьвітских панів заслугують між кацапскими ватажками на увагу: пан судия з Серету Моґільнїцкий і пан доктор Ґеровскій“.
2. „…кацапскі панотцї як і всї кацапскі вожди се волоске сьмітє, зрадники нашої хлїборобскої справи і погані мантії, які спекулюють хиба лиш на темноту наших хлїборобів“.
3. „…Що кацапскі вожди не лиш мантії, але і погані лайдаки, про се мусить переконати ся кождий чесний чоловік“.
4. „Кацапскі ватажки, як слуги наших ворогів, не можуть позволити на се, аби між нашими хлїборобами була згода і сила!“
5. „Обдурені кацапскими вождами наші хлїбороби готові щирим серцем клонити ся до кацапских провідників, бо сї хлїбороби не знають, що кацапскі провідники се хитрі зрадники рускої хлїборобскої справи, наймити наших ворогів, що солею в очах кацапских провідників є гаразд і сила нашого народу“.
6. „Кацапскі ватажки — се мантії і лайдаки, які старають ся вбити силу нашого народу“.
7. „Кацапскі ватажки… се наймити всїх наших ворогів“.
8. „Так само з жидівскими лихварскими пявками. Сих остатних придусили не кацапи, але ми і не на кацапів уїдають тепер жидівскі лихварі і їх часописи, але на нас і на посла Василька!… Вислугують ся кацапскі ватажки Волохам, Полякам і лихварям, але найрадше хотїли би вони запродати наш нарід Москалям, московскому цареви“.
9. „Всьо, що веде наш нарід до сили, до просьвіти до гаразду завели ми і наші посли. Як довго була руска полїтика на Буковинї в руках кацапских вождів, так довго була тут темнота
