ралевич і Давід. Добр. Луцкого і Веретельника боронять адвокати др. Галїп і др. Френдель; д-ра Ґеровского і д-ра Могильнїцкого заступають адвокати Невечежиль і др. Менчель. Розправа почала ся о год. 9 рано при численній участи публики.
такий: На вступі предсїдатель хоче спорячі сторони погодити.
Д. Луцкий заявляє, що може дати до протоколу таку заяву, що він не хотїв лично обидити анї д-ра Моґільнїцкого анї д-ра Ґеровского, бо тих панів взагалї навіть не знає і перший раз їх бачить на розправі. Закиди д. Луцкого в ґазетї відносили ся до цїлої партиї кацапскої, він їх в цїлости піддержує і може перевести доказ правди.
Тут повстала між адвокатами одної і другої сторони перепалка над тим,
Др. Невечежель закидує, що д. Луцкий навіть тут перед судом обиджає називаючи партию єго клїєнтів „кацапскою“. Се назва згірдна і понижаюча, тому жадає, аби трибунал візвав д. Луцкого до порядку.
Др. Френдель доказує, що назва „кацап“ і „кацапский“ є звичайно уживана не тільки в розговірній мові, але також в лїтературі.
На се заявив д. Луцкий, що єму не ходить о слова, але о саму річ. Предсїдатель не удїлив нїякого упімненя і д. Луцкий в ходї цїлої дальшої розправи уживав слів „руссофільский“ і „кацапский“ на переміну.
До злагоди не прийшло, бо кацапи зажадали 200 корон „відступного“, тому предсїдатель заприсягнув судиїв присяглих і велїв відчитати
