Що „кацапи“ — се зрадники нашого народу, шпіони росийскої держави, наймити наших ворогів, — що вони обтуманюють наш нарід, роз'єднюють єго і тим ослаблюють єго силу, — що вкінци раді би весь наш нарід знищити, змести з лиця землї і перемінити на Москалїв — про се не тільки богато писало ся, — але се сегодня річ доказана ріжними фактами, їх власними документами і судовими процесами.
Однак „кацапи“, хотяй так ревно роблять своє погане ремесло, — удають всюди чесних і невинних людий а навіть „мучеників за ідею“. А коли ми виказуємо їх подлі „здєлки“ — то вони удають, що обурюють ся за те, що ми нїби безпідставно їх обчорнюємо. Вони так роблять, як то зьвіря, що
Кацапскі ватажки: судия з Серету Др. Моґільнїцкий і Др. Ґеровскій з Чернівцїв почули ся „обидженими“ статею секретаря „Рускої Ради“ добр. Луцкого п. з. „Збори московских наймитів“ поміщеною в 42-ім числї „Народного Голосу“ із 1910 року тай заскаржили добр. Луцкого і одвічального редактора добр. Веретельника перед черновецкий суд. Розправа відбула ся дня 13-го лютого 1911 р. перед лавою присяглих в Чернівцях.
Розправі проводить предсїдатель Винницкий, як вотанти засїдають судові радники: Ко-
