Сторінка:Руска Рада. Ч. 4. Русини а Москалї. 1911.pdf/92

Цю сторінку схвалено

перечував, що дістав 30.000 К від Тиховича… Подібно дїяло ся і з другими записами.

І богато, богато таких „здєлок“ д-ра Дудикевича обговорювано в судї, але ми подаємо тільки дещо з того, бо всього і на воловій шкірі не списав би…

Згадаємо хиба іще, що в судї відчитано і кілька листів. В однім листї написав сов. Лїсковацкий, що

др. Дудикевич лгун, падлєц, мошенник і мерзавец![1]

Сов. Лїсковацкий радив д-рови Дудикевичови заскаржити єго за ті обидливі слова до суду, а він в судї докаже, що то всьо правда. Однак др. Дудикевич благорозумно мовчав. Коли додати вкінци, що війскові власти не защо будь, а певно за якусь нечесну справу обтяли єму офіцирскі зьвізди і здеґрадували на простого жовнїра, коли згадати, що і родинне житє д-ра Дудикевича представляє ся в дуже поганім сьвітлї, бо сьвідки доказували, що др. Дудикевич має любовні зносини із чужими жінками, — коли подивити ся на всю ту погань, то справдї гидко стає чоловікови!!

І за такого то „чесного“ і „ідейного“ провідника кацапскої партиї мусїли тепер відповідати А. Шуст, др. І. Гриневецкий, Юл. Кисїлевский, Онуфрій Ґецев і Вол. Киндїй.

Засуд.

Не помогла оборона аж трох адвокатів: д-ра Лисяка, д-ра Черлюнчакевича і д-ра Бромберґа. Не помогло запевнюванє кацапских адвокатів, що вони волїють польску лаву судиїв як руску. (Чи се не народна зрада зі сторони кацапів волїти польску лаву судиїв, а не хотїти судиїв руских??!!) Отже всьо то

  1. По нашому значить се: брехун, падлюка, хабарник і остатна погань!