була заснована для селян і міщан і тільки селяни і міщани повинні були користати із позичок!… Очевидно як дудикевичівцї розібрали гроші, то бідним селянам і міщанам не лишило ся нїчого!…
Послухаймо, що про свою господарку говорив сам др Дудикевич, як єго в судї „притиснули до муру“:
Др Дудикевич признав, що збрехав на засїданю, що др Алексевич потребує 12.000 К позички для будови дому, бо тимчасом ся позичка була призначена таки для Дудикевича. Не досить того. Сеї ухвали не вписано до протоколу, зарівно як і богато инших ухвал. Аж у два роки опісля вписано ту позичку до протоколу засїдань.
Др Дудикевич зізнав дальше, що протоколи були написані фалшиво і невірно! Дальше др Дудикевич признав перед судом, що контрольна комісия найшла, що в касї бракувало 7 векслїв, 18 записів довжних, що виплачено без ухвали 30.000 К, що вексель Мончаловского невиповнений, що залягають не лише рати, але й процента і т. д. і т. д. Він бояв ся затягати позичку в ческім банку („Ustředni Banka“) бо тодї господарка „вимагала би великої точности“…
До того сьвідок др Семенов доказав, що кацапска крамниця („Торгово-промишленний Союз“) упав з вини дра Дудикевича, що і „брацтво сьв. Михаїла“ упало також з єго вини, що др Дудикевич кошти програних процесів покривав із каси „Самопомощи“. І так касовими грішми покрив кошта 400 К програного процесу із дром Семеновом.
Дальше виказав др. Семенов, що др. Дудикевич дістав від покійного Тиховича 30 тисяч К на коломийску бурсу. Але др. Дудикевич гроші туда не дав, а пок. о. Павлюк нарікав на д-ра Дудикевича за те, що він за-
