12.000 К. для себе а казав, що то для когось другого і на иншу цїль. Протоколи засїдань не ведено, або фалшовано. Так само др. Дудикевич довів до упадку кацапску крамницю, через него упало сьвято-Михайлівске брацтво. Взяв від покійного о. Тиховича 30.000 К. на народні цїли і сам тими грішми обходив ся тай не складав із них рахунків. Через нечесні дїла війскові власти здеґрадували єго із резервового офіцира на простого жовнїра. І т. д. і т. д.
Велику силу таких важких закидів піднїс посол Давидяк против дра Дудикевича.
Др. Дудикевич повинен був посла Давидяка заскаржити до суду за обиду чести. Але він знав, що „має масло на голові“ тай сего не зробив. Натомість вибрано „мировий суд“, аби погодити посла Давидяка із дром Дудикевичом. Але заступники „росийского амбасадора“ старали ся насамперед вибілити дра Дудикевича і доказати, що він чоловік „чесний“. Се їм не пішло і „мировий суд“ розбив ся. А др. Дудикевич і далї мовчав…
Тодї посол Давидяк видав брошурку про той „суд чести“ і в тій брошурцї знов зганьбив дра Дудикевича поздовж і поперек. В наслїдок тої брошурки соймовий кацапский клюб виключив дра Дудикевича аж до часу, доки він не очистить ся із пороблених єму закидів. Але др. Дудикевич знов далї мовчав…
Однак не мовчали дудикевичівскі поплечники. А. Шуст, др. І Гриневецкий, Юл. Кисїлевский, Онуфрій Ґецев і Вол. Киндїй стали в оборонї дра Дудикевича і всьо то що посол Давидяк написав в брошурі про дра Дудикевича і дудикевичівцїв назвали брехнею і лайкою тай ще накинули ся на самого посла Давидяка.
