переперти до Ради державної. І кандидували єго в кількох округах виборчих. Однак др. Дудикевич всюда перепав, тільки в дрогобицкім окрузї вийшов як заступник посла Давидяка[1]. Тогди „юноші” вчепили ся Давидяка і силували єго, аби зрік ся мандату на користь Дудикевича. Однак Давидяк сказав: „І я сам потрафлю брати десятку денно!“ — тай посольства не зрік ся. Се знов дуже обурило „юношів“ і вони знов зачали по ґазетах мастити „стариків“ а особливо посла Давидяка за те, що не хотїв зречи ся посольства в користь дра Дудикевича.
Не помагала ґазетна лайка — то „юноші” вхопили ся більш переконуючого средства. Вони з'орґанїзували поміж собою т. зв. „опричників“, (по нашому розбишаків) і на всяких кацапских зборах чи на вулици, чи в зелїзницї, чи на забаві зачали „стариків“ бити по писку, буками, плювати на них, обкидувати їх гнилими яйцями і т. п. Очевидно і „старики“ не сидїли з заложеними руками.
Так розгоріла ся між самими кацапами велика боротьба о жир.
Посол Давидяк на кацапских зборах виступив против дра Дудикевича із тяжкими закидами, що він коломийскі кацапскі „общества“ привів до упадку. Др. Дудикевич був директором кацапскої каси „Самопомощ“ в Коломиї і так орудував, що гроші брав з каси на свої особисті і полїтичні потреби против виразьної постанови статута, котра забороняє директорови брати гроші з каси. Др. Дудикевич обріхував дирекцию, сам вносив поданє о позичку
- ↑ В Галичинї є таке виборче право, що в кождім окрузї виборчім вибирають до Ради державної не лише посла але і єго заступника. Як посол зрече ся мандату, або умре, — то на єго місце входить єго заступник.
