слухає ся таких і подібних небилиць, та й дивись, а то один або другий недосвідчений вже й свою шию пхає в московске ярмо.
Та се лиш так я мимоходом зачепив; але я хочу тут розказати,
Малим хлопцем ходив я до сельскої школи в Дорошівцях. Тодї був тут парохом загорілий москвофіл. А що панотець мав великий вплив на вчителя, до того-ж ще й тодїшний шкільний інспектор пок. Мартинович, що був парохом в Оршівцях, не иньшої був думки від свого дорошівского товариша, то і
Нас школярів вчено наприклад так читати: „Онъ стереглъ овцы, а потамъ пришелъ былъ на токъ; и только вошелъ въ домъ, положилъ соль на столъ“ — замість:
„Він стеріг вівцї, а потім прийшов був на тік; і тілько увійшов в дім, положив сіль на стіл“…
Або як то ми колись вчили ся з читанки „Три други“ на-память, або як тодї називало ся „на-ізуст“:
„Человѣкъ нѣкій трехъ друговъ имѣлъ,
Двохъ изъ нихъ отъ сердца такъ дуже любилъ,
Що былъ бы за нихъ житье свое далъ,
Но третого надто холодно принялъ,
Разъ передъ судъ былъ запозваный онъ,
Хотя не виненъ, но зъ многихъ сторонъ
Былъ обжалованъ, то-жъ просилъ друговъ,
Щобъ боронили его отъ враговъ“ і т. д.
Правда на буквах о або е були часом і якісь там дашки, щоби їх читати як і або ві як: бо̂бъ = біб, ле̂дъ = лїд, о̂нъ = він, о̂сь = вісь і т. д., але нам за те нїхто нїчо не казав; нас учили читати: боб, лед, он, ось, — цїлком по росийски. І така наука, така мова називала
