На Буковинї по Федьковичеви виступив відомий поет Ізидор Воробкевич, Ольга Кобиляньска і и. І сегодня наше письменство вже велике і має сьвітове значінє, оно цїлком відрубне і окреме від письменства росийского.
З того всього, що ми коротко переказали ось з істориї про нашу і росийску мову, кождий переконаєть ся, що спільної книжкової мови між Русинами і Росиянами нїколи не було і цїлком нема, та що Росияни мають свою відрубну і цїлком иншу лїтературну мову, а ми Русини-Українцї свою.
Але московскі запроданцї не зважають на се. Они перекручують і заперечують истину правду, бо невчених і темних людий легко їм баламутити.
Ще зручнїйше москвофілам баламутити наших людий „єдинством“ росийскої мови, бо наше давнїйше етимольоґічне письмо було на перший погляд подібне до росийского. Бачать наші люди, що наше етимольоґічне письмо подібне до росийского, тай думають, що се все одно.
Тимчасом не конче те, що подібне до себе, мусить бути тим самим. Так і з росийским та нашим етимольоґічним письмом. Не у всїм те письмо подібне до нашого, лиш дещо пише ся подібно, але цїлком инакше вимовляє ся (читає ся) по росийски, а инакше по нашому.
Возьмім кілька прикладів.
Наше етимольоґічне ѣ (ї) читає ся по росийски „є“, — наше етимольоґічне и, по росийски вимовляє ся „і“, — наше г, вимовляє ся по росийски „ґ“ і богато инших росийских букв подібних до наших, вимовляє цїлком инакше, як в нашім письмі. Се найлїпше можна побачити із цїлих слів. Подаємо ось для прикладу слова наші писані етимольоґічно і подібні слова росийскі, та як они вимовляють ся (читають ся) по нашому а як по росийски.
