Московскі запроданцї, себ то москвофіли на ріжні способи баламутять наших людий, аби лекше їх запхати під ярмо росийского царя.
Отже туманять наших людий тим, що нїби то ми Русини, а Росияни — то один, однаковий, „рідний“ собі нарід. Вони кажуть, що наша мова руська а мова росийска — се одна і та сама мова. Тимчасом все те неправда. Бо істория нашого і росийского народу доказує, що оба сї народи є ріжні, окремі собі — і цїлком у всїм: в мові, звичаях і обичаях дуже ріжнять ся між собою. Про се ми переконали ся із попередної статї. А тепер придивім ся уважно, чи то правда, що наша мова і росийска се одна і та сама мова, як торочать про се москвофіли…
В давнину був такий звичай, що книжок не писали народною мовою, себ то тою мовою, якою говорив простий нарід. Давними часами простий нарід був часто поневолюваний і темний. Через те простолюдин був в погордї і пониженю перед панами. А книжки читали в ті часи тільки пани; — простолюдин не мав до грамоти доступу. Отже пани не хотїли уживати в книжках тої мови, якою говорив їх загулюканий, прибитий погорджуваний невольник, котрого пани уважали гірш пса. Писали тодї книжки відмінною мовою від народної, бо пани зовсїм хотїли відріжнятись від простих людий. Тою відмінною мовою, була мова церковна і то у всїх народів в Европі.
