Козаки скоро зросли у велику силу і заложили низше Днїпрових порогів недалеко від Днїпрового гирла на однім острові свою кріпость (фортецу), що називала ся „Сїч Запорозка.“
Як пізнїйше на Руси-Українї польскі пани завели панщину, тодї богато нашого народа стало тїкати у вільні козацкі степи і ставали вільними козаками, себто селянами-вояками.
і се найкрасший доказ, що україньскі козаки не мали себе за один нарід із Москалями, але за осібний нарід.
Гетьман козацкий Сагайдачний був добрим патріотом. Він цїле своє житє боронив україньско-руський нарід від ворогів. Як литовско-руські краї получили ся з Польщею, тодї Поляки знесли були православну митрополїю в Київі. Отже гетьман Сагайдачний виміг, що відновлено православну митрополїю в Київі. Він дбав також про осьвіту україньско-руського народу і в тій цїли записав великі гроші на україньско-руські школи і бурси в Київі і по других містах. Але Москалїв не вважав він за одно з Русинами-Українцями і ішов воювати Москву. — Як колись князь Андрій Боголюбский воював Київ, так тепер гетьман Сагайдачний воював Москву.
До того була
Русини-Українцї мали богато високих шкіл, мали свої друкарнї, бурси і т. и. Київскі православні митрополити, руські пани та козацкі гетьмани будували їх своїм грошем с. є. закладали їх за свої гроші. Русько-україньскі міщани закладали брацтва і брацкі школи, бурси і друкарнї. Молодї Русини їздили на науку за границю, навчали ся там богато і просьвічали опісля свій нарід.
