і далї не переставали нападати і грабити та нищити наш край. Русини бачили, що сами не дадуть собі ради, тому для охорони мусїли пристати до Литовскої держави, до котрої належала вже Біла Русь.
женили ся із руськими княжими родами, від Русинів приняли віру і мову і цїлком зрущили ся. За литовскими князями зрущили ся і литовскі бояри. Руску мову як урядову заведено в цїлій литовско-рускій державі тай і самі князї литовскі стали себе називати „литовско-руськими“, бо вони з роду були „литовскі“, — а з мови, осьвіти і віри „руські“.
Литовско-руські князї твердо бороли ся з Татарами і одного разу князь Ольґерд побив був Татарів і відобрав їм Днїпрове гирло. Але вже єго наслїдника Витовта побили Татари і знов відобрали беріг Чорного моря.
Між тим на галицкій Руси не стало князя і тодї польский король
Він як учув, що там нема князя, отже нема проводу, — тодї прийшов з войском і заняв галицку Русь.
Але галицкі Русини не мали нїякого інтересу приставати до Польщі. Їх інтерес був тримати із другими Русинами-Українцями і прилучити ся до Литовско-руської держави. І литовско-руські князї хотїли їх прилучити до своєї Руси. З того вийшла довга війна, однак вкінци галицка Русь зістала при Польщі.
От-так то з Руси-України і з Білої-Руси повстало велике литовско-руське князївство, а галицка Русь прийшла під Польщу.
В тім часї, коли Русини бороли ся за свободу із Татарами і з Поляками, — Москалї сидїли тихо
