сим обиджені… Таж вони не становлять всїх кацапских провідників! Сегодня скаржать сї панове, а завтра можуть прийти другі, сказати що то вони є провідниками і скаржити собі. До сего треба якоїсь лєґітимациї, хто властиво має право скаржити…
Всї ті закиди відносили ся до партиї, а не до осіб дра Моґільнїцкого і дра Ґеровского. Бесїдник у своїй статї критикував поступованє цїлої партиї і тому просить, аби Трибунал позволив єму против тоїж партиї перевести доказ правди.
На сїм Луцкий закінчив свою знамениту оборону.
В часї розправи показало ся, що
Іменно в часї промови д. Луцкого обурив ся др. Ґеровскій за се, що нїби д. Луцкий єму особисто закидує брехню і візвав предсїдателя прикликати д. Луцкого до порядку.
Поминаємо се, що др. Ґеровскій до такого обуреня не мав нїякої підстави, бо д. Луцкий говорив не про него а про цїлу партию, (хиба сповнила ся приповідка „удар в стіл і ножицї відозвуть ся“), але підносимо се, що др. Ґеровскій своє обуренє висказав по нїмецки; значить: встидає ся рускої мови!! Очевидно предсїдатель недорічне жаданє дра Ґеровского пустив попри вухо і д. Луцкому не удїляв нїякого упімненя.
зізнає, що статю д. Луцкого читав, з нею в цїлости годить ся і статя та зістала поміщена за єго відомостю. Прилучає ся вповнї до виводів і внесень д. Луцкого.
