нїяким „унїяцким“ єпископом нїколи не був і не є в нїяких зносинах.
Всї ті бріхнї вигадують кацапи тільки на се, щоби збаламутити наш нарід і не допустити, щоби він виборов належні єму права в православній церкві.
Не досить того. Ненависть кацапів до всього рідного іде так далеко, що на своїм вічу в Чернівцях на Зелені сьвята 1910 р. ухвалили на внесок дра Ґеровского резолюцию, що кацапи покинуть православіє і перейдуть на липованьску віру, як би православні Русини здобули рівні з Волохами права в православній церкві, як би православним єпископом іменовано православного Русина.
Що така робота кацапів веде до скріпленя волоскої сили — се річ очевидна і тому в повнї оправданий закид, що кацапи вислугують ся Волохам, себ то, що вони — волоске сьмітє.
Як довго в якім селї не почала ся просьвітно-культурна робота з нашої сторони, — так довго і кацапскі ватажки сидять тихо, бо просьвіти їм не треба, бо „в мутній водї лекше рибу ловити“. Але заложимо ми свою читальню, чи „Сїч“, чи касу, чи яке инше товариство, — то кацапи старають ся винайти які небудь незадоволені одиницї і з ними закладають противну читальню, чи касу, чи яке инше товариство — очевидно на шкоду нашому народови, бо „де два бють ся там третий користає“. А тим „третим“ — є Волохи.
Дальше — на вічу на Зелені сьвята 1910 р. виступили кацапи против руского унїверситету у Львові і против рускої учительскої семинариї в Чернівцях. Що се виходить на шкоду рускому народови — се очевидно.
З сего виходить ясно, що кацапи висту-
