вивела на сьвітло денне дуже важні і цїкаві докази противнародної і противдержавної аґітациї наших руссофілів.
Бесїдник покликає ся на дотичні промови в парляментї послів Василька, Вітика, Морзея, Пігуляка, а в послїднім часї Василька і Крамаржа в делєґациях.
Бесїдник видячи всю ту нїкчемну роботу плачених росийских наймитів, котра доводить до знищеня нашого народа і до державної зради, — уважав своїм обовязком напятнувати ту погубну роботу і се, — а нїякі инші особистї справи, — було причиною до написаня тої статї в „Народнім Голосї“. І тому она не відносить ся до осіб д-ра Моґільнїцкого і д-ра Ґеровского, а до цїлої партиї.
Правдивість поодиноких закидів статї доказує бесїдник як слїдує: Що
на се доказ: відчитанє ч. 24. „Православної Руси“ з дня 11. (24.) червня 1910. р. статї „„Величавий з'їзд мужей довіря“. Іменно там сказано, що на тім з'їздї оба панове були в президиї (др. Моґільнїцкий як предсїдатель, а др. Ґеровскій як секретар), а звісно — до президиї не вибирають звичайних собі людий а найвизначнїйших провідників.
Правдивість закиду, що
доказує бесїдник як слїдує: Передовсїм дивує ся що др. Ґеровский і др. Моґільнїцкий дивним дивом заступають тут кацапских панотцїв, хотяй до того не мають найменшого права.
