Сторінка:Руска Рада. Ч. 4. Русини а Москалї. 1911.pdf/101

Цю сторінку схвалено
Росийска дебата в австрийскім парляментї

вивела на сьвітло денне дуже важні і цїкаві докази противнародної і противдержавної аґітациї наших руссофілів.

Бесїдник покликає ся на дотичні промови в парляментї послів Василька, Вітика, Морзея, Пігуляка, а в послїднім часї Василька і Крамаржа в делєґациях.

Бесїдник видячи всю ту нїкчемну роботу плачених росийских наймитів, котра доводить до знищеня нашого народа і до державної зради, — уважав своїм обовязком напятнувати ту погубну роботу і се, — а нїякі инші особистї справи, — було причиною до написаня тої статї в „Народнім Голосї“. І тому она не відносить ся до осіб д-ра Моґільнїцкого і д-ра Ґеровского, а до цїлої партиї.

Правдивість поодиноких закидів статї доказує бесїдник як слїдує: Що

др. Ґеровскій і др. Моґільнїцкий є визначними провідниками партиї

на се доказ: відчитанє ч. 24. „Православної Руси“ з дня 11. (24.) червня 1910. р. статї „„Величавий з'їзд мужей довіря“. Іменно там сказано, що на тім з'їздї оба панове були в президиї (др. Моґільнїцкий як предсїдатель, а др. Ґеровскій як секретар), а звісно — до президиї не вибирають звичайних собі людий а найвизначнїйших провідників.

Правдивість закиду, що

кацапскі панотцї як і всї кацапскі вожди се волоске сьмітє

доказує бесїдник як слїдує: Передовсїм дивує ся що др. Ґеровский і др. Моґільнїцкий дивним дивом заступають тут кацапских панотцїв, хотяй до того не мають найменшого права.