нив австрийскі порядки, критикував нашого цїсара, — а натомість вихвалював росийскі порядки і хвалив доброту росийского царя. Коли оден з присутних запротестував против того, аби підданий чужої держави критикував наші порядки і нашого цїсаря, тодї кацапи викинули єго з віча.
З поворотом до Петербурга ґр. Бобриньский взивав, аби Росия боронила „русских“ в Австриї і виразно заявив, що „війна з Австриєю не є виключена“.
Ось за чим приїздив ґр. Бобриньский і товариші до нас в „гостї!“ Рівночасно
там тримають промови, нарікають на Австрию і вихвалюють московский царизм. З Буковини їхав до Петербурга о. др. Богатирець і о. Козак.
О. Богатирець згадував ті „гарні часи“, коли то частина Галичини і Буковини належала до Росиї і висказав надїю, що ті „гарні часи“ нам ще вернуть ся. І богато говорив тим подібних річий. Щось там мусїло бути на дїлї, коли по переведеню слїдства о. Богатирця скинено із пароха і він тепер є сотрудником у Веренчанцї.
приневолила наше правительство пильнїйше приглянути ся тій державно росийскій пропаґандї (аґітациї). І показало ся, що товариства, які числили ледво кілька членів розкидали тисячами, мали свої бурси і інтернати, де вщіплювано ненависть і погорду до своєї рідної мови а вчено мови росийскої, де ширено ідею росийского царизму і т. д. і т. д.
Точні слїдства довели до замкненя кацапских бурс і до розвязаня кацапских товариств, бо плекали державну зраду.
Всї ті подїї відбили ся голосним відгомоном в нашій Радї державній.
