Цю сторінку схвалено
118
А витягнен в Пятигорах из тугого лука
Да ўже-ж пане Рейментару е тобою розлука.
Кляла Цариця, вельможна Панѣ,
Чорноє море проклинала:
Бодай-же море не процвитало,
Вѣчними часи висихало!
Да що мого синка єдиничика,
Единичика у себе взяло! —
Циби я войску не заплатила
Червоними золотими,
Да бѣленькими талярами?
Ци би я войска неприодѣла
Червоною китайкою
За услугу козацкую? —
А в недѣленьку пораненьку
Збирали-ся громадоньки
До козацкоѣ порадоньки. —
Стали ради додавати,
Одколь Варни доставати,
И всѣх Турків в ней забрати?
Ой ци с поля, цили з моря
Цили с тоѣ рѣчки невелички? — —
Послали посла як під Варну. —
Поймаў-же посев турчанина,
Старенького ворожбита;
Стали єго випитовати:
Одколь Варни доставати?
