Ця сторінка вичитана
111
Ходит Олѣнь с красними рогами
скаче на ногах на шпарких,
горѣ в листьє спинат тонкє горло.
Злѣтают-ся тоўпи бистрих кругавцѣв
зо всього лѣса тут на тѣнний дуб
усѣ покракуют на дубѣ:
„Паў молодец злобою врага.“
Всѣ дѣви плакали молодця.
Р. Ш.
Лишена.
Ах, ви лѣси т'маві лѣси
лѣси милетиньскі!
Чом ви ся зеленѣєте
зимѣ лѣтѣ рівні?
Рада-бим я не плакала
не нудила сердцьом,
но скажѣте добрі люде
хтоб озьде не плакаў.
Де мій батько, батько милий,
загребаний в ямѣ,
Де моя мати добра мати,
трава на нѣй росте.
Нѣ ми брата, анѣ сестри,
милого ми взяли! —
Р. Ш.
9*
