Як над него надлетѣли
Падали, здихали, —
Бо закляла го Калина
Словами твердими
В ужа с свѣту не тиряти-ся
Вѣками вѣчними. —
Ворони го приодѣли
Чорними крилами
Вихрове го обкитили
Пѣску туманами
Аж верх него насипали
Могилу круглую
Що морогом не ўрастає
На память вѣчнўю. —
Далибор Вагилевичь.
