И вже синий туман счезаў
З очеретів густих,
Буйний вѣтер проганяў-ся
По остепах пустих,
А по Днѣстру та два тѣла
В воўньох ся крутили
Разом Жулин и Калина
За руки-ся держѣли —
Внўнѣ верх них коломутні
Красні сукнѣ дерли
Виючи-ся баранами
Бѣлі боки терли. —
У Калини в рѣчи чясом
Усмѣх озіркаў-ся
Гарна була журна була,
Волос розсипаў-ся,
У Жулина лице сине,
Печаль Скопала-ся,
Зуби твердо ся затяли
И грудь надула-ся —
И винссли води тѣла
На рѣнець дрібненькій,
Замулені бѣлоў пѣноў
Як снѣжок бѣленькі.
Тут злетѣли ворон тучи
Лобами схитали. —
Тѣло зьобали Калини
Очи випивали. —
А Жулина не торкнули-ся,
З далека кружали —
