Цю сторінку схвалено
83
Лутше було не любити
Ниж любовь зраџати! —
Горе тобѣ невдячнику
Марне загибати! —
В бистрім Днѣстру глухо тихо
Пѣсочок дрібненькій
На днѣ двір мій з воўнь прозристих
Ясний, студененькій,
Пѣсок очи виѣдає
В синій колобанѣ
Скучно там є и сумненько
Тяжкє горуванє;
Свѣтличенька без оконец,
Сонце не загрѣє
Сама журю-ся собою
Вѣтер не завѣє.
Заведу тя мій миленькій
В тую свѣтличеньку,
Обійму тя, поцюлую,
Пригорну к серденьку,
Постелю ти ладно гладко
Пѣсочок дрібненькій,
Покладу ти під головку
Та рѣнець бѣленькій.“ —
Вѣдьма чорними очами
Скрізь серце прошила,
Свита рѣсно провѣвала
Вся ватрою тлѣла,
Під неў земля ся рознала..
И щезла клинучи; —
