Сторінка:Руданський С. Співомовки або веселі вірші (Скрентон, 1920).djvu/119

І промовив старий піп:
“Отже-ж признавав ся!
А я старий та дурний —
І не догадав ся!”  20. жовтня.

 

92.

 

Сміх

Наробились мужики,
Разом полягали,
Позїхнули кілька раз
Тай позасипали.

 Але їден чи здурів,
 Чи чорт його знає,
 За сокиру ухопив,
 Стиха підіймає,

Хвать їдного по карку!
Голова відпала;
А той голову за чуб,
Тай із нею драла!

 І забіг межи корчі,
 Голову ховає
 Тай сам собі неборак
 Стиха промовляє:

“То-ж то, — каже, — я сміху
Буду з него мати,
Як устане та пічне
Голови шукати!”

 

93.

 

Пісня

Голе, голе моє поле!
Де-ж ви, ясні квітоньки?
Позгасали, поспадали,
Як на небі зіроньки.